Е-ТЕРРА
Окультизм

Герметизм

Герметизм пов’язаний із текстами, приписуваними Гермесу Трисмегісту, та їхнім впливом на філософію, релігію й езотеричні традиції різних епох.
ETK-000427

Герметизм - історично мінлива релігійно-філософська й езотерична традиція, пов’язана з корпусами текстів, приписуваних Гермесу Трисмегісту, їхніми уявленнями про Бога, космос, людину та пізнання, а також із багатовіковою рецепцією цих матеріалів у пізній античності, середньовічних арабомовних культурах, Ренесансі та модерному окультизмі.

Що таке герметизм

Назва «герметизм» охоплює тексти, приписувані Гермесу Трисмегісту, та історію їхнього прочитання. Це не одна незмінна система. М. Девід Літва наголошує на різноманітності творів і на тому, що ім’я Гермеса виконувало роль авторитетної атрибуції [12, с. 1-3, 8].

Для ясності розрізняють філософські трактати, тексти про окремі мистецтва й науки та пізніші тлумачення. Кожен твір має власну мову, жанр і історію передання.

Римський Єгипет і постать Гермеса Трисмегіста

Герметичні тексти пов’язані з греко-єгипетським середовищем. Постать Гермеса Трисмегіста поєднує грецьке ім’я Гермеса з єгипетськими уявленнями про Тота, письмо й мудрість [12, с. 2-8].

Персонаж учителя в трактаті не є доказом авторства однієї історичної людини. Так само оповіді про вчителів і учнів не дають готового опису організації. Літва показує, що реконструкції герметичних спільнот суттєво відрізняються [12, с. 9-10].

Hermetica: не один текст і не один жанр

Hermetica - загальна назва різних творів під авторитетом Гермеса. До найвідоміших належать грецький Corpus Hermeticum і латинський Asclepius. Водночас збереглися інші філософські фрагменти, коптські й вірменські тексти, а також твори з астрології, алхімії та лікування [12, с. 1-3].

Тому один сучасний переклад чи одна збірка не вичерпують усієї літератури, пов’язаної з іменем Гермеса.
Рівень
Що до нього належить
Особливості
Філософські трактати
Corpus Hermeticum, Asclepius, споріднені діалоги й фрагменти
Богословські й філософські теми, пізнання, космологія та уявлення про людину.
Тексти про окремі мистецтва й науки
Астрологічні, магічні, алхімічні, медичні та дивінаційні тексти під авторитетом Гермеса
Мають власне датування, жанр і традицію передання; не тотожні філософському корпусу.
Пізніша рецепція
Ренесансні переклади, «давня теологія», пізніші окультні системи й товариства
Прочитання та переосмислення давніх текстів у нових історичних умовах.

Через це популярна формула «герметизм = Corpus Hermeticum» є надто вузькою, а формула «усі західні окультні вчення = герметизм» - надто широкою. Історичне дослідження працює з конкретними текстами, датуваннями, мовами, середовищами та лініями рецепції.

Основні теми герметичної філософії

У філософських трактатах повторюються теми Бога, космосу, розуму та самопізнання. Наприклад, у першому трактаті Corpus Hermeticum Поймандр пояснює походження світу й людини, її тілесний і безсмертний виміри та шлях до пізнання Бога [1, I.6-26].

Це приклад внутрішньої мови конкретного твору. Його положення не слід автоматично вважати спільною доктриною всіх герметичних текстів.
Тема
Як вона функціонує в герметичних текстах
Бог і єдність
Божественне постає як першоджерело буття й розуму; мова різних трактатів не завжди однакова.
Космос
Світ розглядається як впорядкована жива реальність, пов’язана з божественним порядком.
Людина
Людина поєднує тілесний і духовний виміри та здатна спрямовуватися до вищого пізнання.
Розум і пізнання
Пізнання має не лише дискурсивний, а й перетворювальний характер; істинне знання змінює самого пізнавача.
Перетворення й сходження
Перший трактат описує шлях душі крізь космічні рівні до божественного.
Грецька мова й філософська форма цих творів поєднуються з єгипетськими образами та уявленнями про мудрість [12, с. 8-9]. Тому їхнє походження потребує уваги до різних культурних контекстів.

Навчання, одкровення і духовна практика

Герметичне знання часто подано як навчання або одкровення. У першому трактаті Corpus Hermeticum оповідач розмовляє з Поймандром; текст містить розповідь про сходження крізь космічні рівні та завершується хвалою Богові [1, I.1-3, 24-32].

Такий літературний опис дає змогу досліджувати уявлення про пізнання й перетворення людини. Проте спосіб життя реальних спільнот залишається окремим питанням, для якого потрібні інші історичні підстави [12, с. 9-10].

Пізня античність, християнська рецепція та арабомовний світ

Вислови про Гермеса передавалися в різних мовах і релігійних середовищах. У вступі Літви наведено свідчення християнських авторів пізньої античності [12, с. 5-6].

Кевін ван Бладел у своїй анотації підкреслює тривалу арабомовну історію герметичних текстів ще до їхнього ренесансного прочитання в Європі. Він пов’язує початок перекладів арабською вже з VIII століттям [5, авторська анотація]. Тож ця історія не зводиться до прямої лінії від античної Александрії до Флоренції.

Відродження: Фічіно та «давня теологія»

Марсіліо Фічіно переклав частину грецьких герметичних трактатів латиною. Видання Pimander, надруковане в Тревізо 1471 року, описане в каталозі Національної бібліотеки Франції [10, бібліографічний запис].

Для Фічіно Гермес належав до послідовності давніх мудреців, пов’язаних із «давньою теологією» (prisca theologia). Крістофер Челенца розглядає цю модель у контексті філософії Фічіно [13, § 3.1]. Ренесансне прочитання було новим тлумаченням текстів, а не простим відтворенням античного середовища.

Казобон і перегляд датування

1614 року Ісаак Казобон обґрунтував значно пізніше походження Corpus Hermeticum, ніж доба Мойсея. Майк Цубер описує цей епізод як частину тривалої філологічної суперечки про авторитет Гермеса [14, с. 74].

Перегляд датування не припинив інтересу до текстів. Проте він змінив підстави для їхнього історичного прочитання: уявна давність і реальна історія твору є різними речами.

Модерний окультизм і нові «герметичні» синтези

Назва «герметичний» з’являлася й у пізніших окультних організаціях. Наприклад, Герметичний орден Золотої Зорі поєднував кабалістичні, алхімічні й астрологічні елементи в навчальній системі кінця XIX століття [15, с. 511-513].

Така назва не доводить організаційної спадкоємності від авторів античних Hermetica. Для кожного випадку потрібно розрізняти давнє джерело, його пізніше прочитання та нову систему.

Що часто плутають із герметизмом

«Смарагдова скрижаль» пов’язана з окремою історією алхімічних текстів. Цубер розглядає її латинські тлумачення та згадує виявлення арабського джерела [14, с. 76]. Її слід відрізняти від філософських трактатів Corpus Hermeticum.

Так само не кожна магічна чи алхімічна система є герметизмом. Зв’язок із герметичною традицією визначають за конкретними текстами, посиланнями та історією їхнього використання.

Історія та її тлумачення

Герметичні тексти, ренесансні автори та сучасні історики належать до різних епох і використовують різні способи пояснення. Богословський образ у трактаті та історична реконструкція його походження відповідають на різні питання.

Джерела та література

  1. Copenhaver, Brian P. (перекл.). Hermetica. Cambridge University Press, 1992. Цитований текст: Corpus Hermeticum I.1-32, с. 1-7. Університетська добірка фрагментів.
  2. Fowden, Garth. The Egyptian Hermes: A Historical Approach to the Late Pagan Mind. Cambridge University Press, 1986; Princeton University Press paperback reprint, 1993. Класичне дослідження єгипетського й пізньоантичного контексту герметичних текстів. Джерело Додаткове читання.
  3. Bull, Christian H. The Tradition of Hermes Trismegistus: The Egyptian Priestly Figure as a Teacher of Hellenized Wisdom. Brill, 2018. Сучасна реконструкція герметичної релігійності, духовних вправ, ритуального виміру та соціального середовища. Джерело Додаткове читання.
  4. Ebeling, Florian. The Secret History of Hermes Trismegistus: Hermeticism from Ancient to Modern Times. Trans. David Lorton. Cornell University Press, 2007. Історія рецепції Гермеса й герметизму від античності до модерної езотерики. Джерело Додаткове читання.
  5. Van Bladel, Kevin. The Arabic Hermes: From Pagan Sage to Prophet of Science. Oxford University Press, 2009. DOI: 10.1093/acprof:oso/9780195376135.001.0001. Авторська анотація.
  6. Hanegraaff, Wouter J. Esotericism and the Academy: Rejected Knowledge in Western Culture. Cambridge University Press, 2012. Історіографічний контекст для ренесансної й модерної рецепції герметизму в ширшому полі західного езотеризму. Джерело Додаткове читання.
  7. Hanegraaff, Wouter J. Western Esotericism: A Guide for the Perplexed. Bloomsbury Academic, 2013. Системний вступ до академічного поля Western Esotericism і меж між історичними традиціями та пізнішими категоріями. Джерело Додаткове читання.
  8. Faivre, Antoine. “Renaissance Hermetism.” In: The Cambridge Handbook of Western Mysticism and Esotericism. Cambridge University Press, 2016, pp. 133–142. DOI: 10.1017/CBO9781139027649.013. Огляд ренесансної рецепції Corpus Hermeticum, перекладу Фічіно та формування ренесансного герметизму. Джерело Додаткове читання.
  9. Corpus Hermeticum і Asclepius. Переклад і коментар Браяна Копенгавера [1]. Додаткове читання.
  10. Hermes Trismegistus. Pimander. Латинський переклад Марсіліо Фічіно. Treviso: Gerardus de Lisa, 1471. ISTC ih00077000. Бібліографічний запис BnF.
  11. Isaac Casaubon. De rebus sacris et ecclesiasticis exercitationes XVI. London, 1614. Історична філологічна критика ренесансної хронології Hermetica. Додаткове читання.
  12. Litwa, M. David. «General Introduction». Hermetica II. Cambridge University Press, 2018. Цитовані фрагменти: с. 1-10. Видавничий фрагмент.
  13. Celenza, Christopher S. «Marsilio Ficino». Stanford Encyclopedia of Philosophy, ред. 2024, § 3.1. Стаття.
  14. Zuber, Mike A. «Between Alchemy and Pietism: Wilhelm Christoph Kriegsmann’s Philological Quest for Ancient Wisdom». Correspondences 2(1), 2014, с. 67-104. Цитовані фрагменти: с. 74, 76. Текст у репозитарії Birkbeck.
  15. Asprem, Egil. The Problem of Disenchantment. Докторська дисертація, Universiteit van Amsterdam, 2013. Розд. 12, с. 511-513. Текст розділу.

Пов’язані поняття

  • Герметична філософія