Що таке юдаїзм
Юдаїзм є релігійною традицією єврейського народу. Віра в єдиного Бога, Тора, заповіді та життя громади поєднуються в ньому з історичною пам’яттю й культурою. Єврейська належність може мати релігійний, культурний або етнічний вимір; ступінь дотримання релігійних практик різниться [
11, God, Torah, and Israel].
Завіт
Завіт (івр. беріт) описує відносини Бога з людьми. У юдейських джерелах особливе значення мають Завіт з Авраамом і Синайський Завіт з Ізраїлем [
11, Covenant]. У Вихід 19:4–6 дотримання Завіту пов’язане з покликанням Ізраїлю бути святим народом [
1, Вихід 19:4–6].
У дослідженні Марвіна Свіні поняття вічного Завіту простежено в Торі, Пророках, Писаннях і пізнішій єврейській думці. Ця тема поєднує біблійні уявлення про відносини з Богом і їхні подальші тлумачення [
3, анотація].
Тора, Танах і ширша текстова традиція
Тора у вузькому значенні є П’ятикнижжям; у ширшому релігійному вжитку слово означає вчення. Танах охоплює Тору, Невіїм (Пророків) і Кетувім (Писання) [
3, анотація] [
9, Jewish theologies].
У рабинічному юдаїзмі розрізняють Письмову й Усну Тору. Мішна, Тосефта, мідраші та два Талмуди є важливими корпусами рабинічної літератури [
6, доступний вступ]. «Піркей Авот» 1:1 подає традиційну схему передавання Тори від Мойсея через Ісуса Навина, старійшин і пророків до Великого зібрання [
2, 1:1].
Корпус / поняття | Що охоплює | Роль у традиції |
Тора | П’ятикнижжя; у ширшому вжитку - Боже навчання та його тлумачення. | Базовий текст, читання, навчання, заповіді та коментар. |
Танах | Тора, Невіїм, Кетувім. | Єврейський біблійний канон у традиційній структурі. |
Мішна | Ранній систематизований корпус рабинічної правової традиції, редагований близько 200 р. н. е. | Основа для подальших рабинічних дискусій. |
Талмуд | Мішна + Гемара; Єрусалимський і Вавилонський Талмуди. | Дискусія, право, тлумачення, етика, наратив. |
Мідраш / респонси | Екзегеза Писання; пізніші відповіді рабинських авторитетів на практичні питання. | Розвиток тлумачення та застосування традиції. |
Заповіді та галаха
Міцвот, тобто заповіді, пов’язують релігійне вчення з життям людини й громади. Второзаконня 6:4–9 поєднує визнання єдиного Бога, любов до Нього, навчання дітей і знаки пам’яті на руці, чолі та одвірках [
1, Второзаконня 6:4–9].
Галаха охоплює релігійне право та практику. Її тлумачення належить до багатоголосої текстової традиції: юдейська думка містить різні підходи та позиції [
9, Jewish theology in the Encyclopaedia]. Релігійні приписи та фактичне дотримання не завжди збігаються; сучасні громади по-різному ставляться, наприклад, до правил харчування [
10, Dietary Laws in Judaism].
Храмова традиція і юдаїзм Другого Храму
У період Другого Храму Єрусалимський Храм і священство посідали центральне місце в релігійному житті. Тора, Завіт, свята й храмова служба були важливими спільними орієнтирами [
8, доступний огляд розділу 3].
Водночас юдейське середовище було різноманітним. Йосип Флавій описував фарисеїв, садукеїв та ессеїв; більшість населення не належала до цих груп. Їхню історію не слід ототожнювати з пізнішою рабинічною традицією [
12, доступний огляд розділу 4].
Після 70 року: формування рабинічного юдаїзму
Римляни зруйнували Другий Храм 70 року н. е. Формування рабинічного юдаїзму тривало століттями: Мішна набула завершеної форми близько 200 року, а Вавилонський Талмуд формувався до приблизно 600 року [
6, доступний вступ].
Текстові корпуси зберігають різні історичні шари. У вступі до Cambridge Companion підкреслено, що рабинічні твори створювали покоління вчителів, а точний час виникнення окремого вислову часто встановити неможливо. Традиційне приписування слів певному мудрецю та історичне датування є різними питаннями [
7, вступ, с. 2–3].
Період / шар | Основний акцент | Історичний контекст |
Біблійні традиції | Завіт, Тора, храм/святилище, пророчі та мудрісні тексти. | Священна оповідь і сучасна історична реконструкція відповідають на різні запитання. |
Другий Храм | Храм, священство, паломництво, Тора, різноманітні групи й тлумачення. | Поряд зі спільними орієнтирами існували різні групи й тлумачення. |
Формативний рабинічний період | Мішна, мідраш, Талмуди, навчання, галаха, синагогальна культура. | Розвиток тривав століттями; корпуси мають власні етапи редагування. |
Середньовіччя і модерність | Регіональні традиції, кодифікації, філософія, містика, нові рухи й конфесії. | Регіональні традиції та модерні рухи мають власну історію. |
Громада, синагога, молитва і навчання
Синагога є місцем молитви, читання Тори та навчання. Рабин може вести богослужіння, але його присутність не є обов’язковою для кожної молитви. Для певних публічних молитов і читань потрібен міньян, тобто кворум із десяти дорослих; правила його складу залежать від напряму юдаїзму [
10, Jewish Prayer Practices; The Role of the Synagogue].
Вивчення й тлумачення текстів мають самостійну релігійну вагу. Рабинічну літературу читають і коментують протягом багатьох поколінь [
7, вступ, с. 1].
Шабат і річний календар
Шабат є сьомим днем тижневого циклу. Вихід 20:8–11 наказує пам’ятати й освячувати суботній день та припиняти працю [
1, Вихід 20:8–11].
Левит 23 об’єднує суботу й річні священні зібрання: Песах, свято опрісноків, свято після відліку семи тижнів, День Спокути й Суккот. Календар поєднує відпочинок, пам’ять, зібрання та храмові приношення [
1, Левит 23:1–8, 15–21, 26–43]. Пурим і Ханука мають пізніше походження [
10, Jewish Calendars and Holidays].
Практична сфера | Приклади | Варіативність |
Тижневий ритм | Шабат, молитва, читання Тори, родинна трапеза. | Рівень дотримання та конкретні правила відрізняються. |
Календар | Песах, Шавуот, Суккот, Рош га-Шана, Йом-Кіпур, Пурим, Ханука. | Біблійні, постбіблійні та локальні звичаї мають різне походження. |
Їжа | Кашрут і правила приготування/споживання їжі. | Тлумачення й суворість дотримання різняться між громадами. |
Життєвий цикл | Брит-міла, бар/бат-міцва, шлюб, жалобні практики. | Форми змінюються залежно від напряму, регіону й родинної традиції. |
Текст і пам’ять | Мезуза, тфілін, молитви, вивчення Тори. | Різні галахічні та модерні підходи до обов’язковості й форми. |
Юдаїзм як різноманітна традиція
Єврейські громади розвивалися в різних мовних і культурних середовищах. Релігійна традиція включає місцеві звичаї, освітні практики, родинне життя та культурну пам’ять [
11, God, Torah, and Israel].
Взаємодія з європейським Просвітництвом сприяла появі Гаскали та новим підходам до освіти й громадського життя. У модерну добу сформувалися реформістські, консервативні та неоортодоксальні рухи [
11, Modern Jewish Culture]. Сучасний юдаїзм охоплює різні рівні релігійного дотримання й погляди на авторитет традиції [
10, вступ].
Містика в юдаїзмі
Кабала є містичною традицією всередині юдаїзму. Вона пов’язана з особливими способами читання текстів, розуміння Бога та релігійної практики. Хасидизм є одним з історичних рухів, у яких містична спадщина набула нових форм [
11, Kabbalah and Hasidism, вступні абзаци].
Юдаїзм охоплює ширше поле: біблійні й рабинічні тексти, галаху, молитву, філософію, життя громади та різні богословські підходи [
9, Jewish theologies].
Що юдаїзм не означає
Поширене спрощення | Чому |
«Юдаїзм - лише система віровчення». | Практика, право, календар, тексти, громада й історична пам’ять є не менш важливими за формальні формули віри. |
«Усі євреї однаково релігійні». | Єврейська ідентичність може бути релігійною, культурною, етнічною або комбінованою. |
«Рабинічний юдаїзм у готовому вигляді існував у біблійні часи». | Рабинічні інституції та корпуси формувалися пізніше й мають власну історію. |
«Один місцевий звичай є спільним для всіх». | Літургія, вимова, побутові та правові звичаї залежать від регіону й громади. |
«Кабала = весь юдаїзм». | Кабала - одна з містичних традицій усередині ширшого релігійного поля. |
Священні тексти та історичне дослідження
Священні оповіді є джерелами релігійного саморозуміння. Історичне дослідження ставить інші запитання: як текст передавався, редагувався та читався. Наприклад, традиційна схема передавання Тори в «Піркей Авот» і дослідження становлення рабинічних корпусів належать до різних способів опису [
2, 1:1] [
7, вступ, с. 2–3].
Основні поняття
Поняття | Основний зміст | Місце в юдаїзмі |
Тора | П’ятикнижжя, його читання й тлумачення. | Один із центральних текстових і релігійних орієнтирів. |
Талмудична традиція | Мішна, Гемара, правова й етична дискусія, оповіді та тлумачення. | Важлива частина рабинічної текстової культури. |
Рабинічний юдаїзм | Тексти, галаха, громада й традиції навчання. | Історична форма юдаїзму, що розвивалася в пізній античності та пізніше. |
Єврейська містика | Містичні способи тлумачення текстів і релігійного досвіду. | Частина ширшого поля єврейської думки. |
Кабала | Містична традиція читання текстів і розуміння Бога. | Розвивалася всередині юдаїзму поряд з іншими підходами. |